Мне было очень плохо, я погибала. До сих пор не понимаю, почему не погибла.
читать дальшеЧомусь не вірю у любов,
Хоча ще десь і відчуваю,
Та той нікчемний злий порив
Все стримую, усе змітаю.
Всі відчуття для мене - біль,
тому не прагну відчувати,
Лиш мерзлоту і заметіль
В душі своїй я прагну мати.
Лиш забуття приносить спокій,
Та не сховає від злигод.
Лише в своїй труні широкій
Можна сховатись від негод.
Вже не кричу, тихцем благаю
Назустріч руку простягти.
Нічого вже не вимагаю:
Mожеш лиитись, можеш йти.
Все я маю! Все я маю!
Щоби вільно собі жить.
Та щогодини потопаю
Й година та для мене мить.
Зрадливий Час, чому летиш ти?
Чому несеш, куди не хочу?
Тебе не можна зупинити,
Ти видираєш мені очі...
Що ж зі мною? Де я? Хто я?
І як мені з цим далі жить?
Бо ж втратила в душі здоров'я,
Та ні пече, ані болить.
Лиш душить і потроху ниє,
Шукає і не знає, де знайти.
Буває, вовчим плачем десь завиє:
"Куди ж іти? Куди ж іти!!"
Згубивсь мій компас. Де я в світі?
Заходить сонце де? Встає?
За натягнуті тримаюсь сіті,
Ті, що Час-Павук снує.
Затух вогонь, свіча погасла
І влігся скрізь чорнющий морок.
Колись весна була прекрасна,
А зараз судний день,Вівторок.
23.11.08
@музыка:
чтобы сдохнуть
@настроение:
суууупер!!!!
@темы:
паранойяааааа)))